Марія Матіос
народилася 19 грудня 1959
року в селі Розтоки на Буковині у родині гуцулів.
Перші вірші
надрукувала у 15 років.
Випускниця
філологічного факультету Чернівецького
університету, була серед тих, хто згодом домігся присвоєння
навчальному закладу імені «буковинського соловейка» — поета Юрія
Федьковича.
1992 —
дебютувала у журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол».
Протягом
близько десяти років займалась журналістикою. Вісім з них була редактором
газети на машинобудівному заводі імені Дзержинського в Чернівцях, що
спеціалізувався на виробленні нафтопереробного обладнання для понад 30 країн
світу.. Керувала Чернівецькою обласною
організацією Національної
спілки письменників України, займалась видавничою справою, була
одним із засновників науково-літературного «Буковинського
журналу».
З листопаді 2005 р.
до 17 вересня 2010 р. працювала заступником голови Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка
(перед цим також працювала в цьому Комітеті з 2003 р.).
За цей час змінилися 4 голови Комітету. Була звільнена з посади заступника
голови Комітету у зв'язку з указом Президента від 12 липня 2010
року, яким затверджено новий персональний склад Комітету. Рішення про своє
звільнення не визнала за законне і з листопада 2010 р.
судиться з Комітетом з Національної премії України ім. Т.Шевченка та його новим
головою Борисом Олійником.
Після того, як в Окружному адміністративному суді Києва Марії Матіос повністю
відмовили в її позові, вона заявила про готовність обстоювати свої права в
«міжнародних інстанціях».
12 січня 2011
року Марія Матіос звернулася з відкритим листом до Генерального прокурора
України[2], заявивши про переслідування її з боку
силових структур та спробу вилучити її книгу "Вирвані
сторінки з автобіографії" з книгарень. На захист Матіос
виступив із зверненням Арсеній Яценюк.
Державний службовець
2-ї категорії III рангу).
Живе в Києві.
Одружена, має
сина.
Дослідила свій
родовід
до 1790 року.
Цікавиться психологією, етнографією, городництвом
та квітникарством.Творчість
Марія Матіос
має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України»[4].
Критика її
називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки»[4], то «грант-дамою української
літератури».
Збірки віршів:
- «З трави і листя» (1982)
- «Вогонь живиці» (1986)
- «Сад нетерпіння» (1994)
- «Десять дек морозної води»
(1995)
- «Жіночий аркан» (2001)
- «Жіночий аркан у саду
нетерпіння» (2007)
Найбільшу
популярність здобули її прозові твори:
Твори
письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською,
хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською
мовами[5]. Друкувалися у Канаді, США, Китаї,
Хорватії, Росії, Сербії[5].
У 2007 році в
російському видавництві «Братонеж» вийшлі об'єднані під однією обкладинкою
переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация»,
перекладена О. Мариничевою та С. Соложенкіним.
Передостання
книга письменниці «Майже ніколи не є навпаки» завершує історично-психологічну
трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація». За словами авторки,
її нова книга про те, що може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю,
радістю і заздрістю. „Я би виокремила головну думку цієї книги, де «честь понад
усе». Кожен персонаж в ній доводить своє людське алібі", — зазначила
авторка. Її література не відокремлює окремого жанру та спрямованості на
конкретний тип читача[Джерело?].
Премії
- 2009 — державна
нагорода — диплом першого ступеня в номінації «Бестселлер» на V
Київському міжнародному книжковому ярмарку за книгу «Москалиця. Мама
Маріца — дружина Христофора Колумба»
- 2008 — переможець
конкурсу «Книжка року 2008»
в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза»: «Марія
Матіос. Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба.»
Видавництво «Піраміда».
- 2007 — Гран-прі та перше
місце конкурсу «Коронація слова
2007» за роман «Майже ніколи не навпаки»
- 2005 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
за роман «Солодка Даруся».
- 2004 — переможець
конкурсу «Книжка року»
(«Солодка Даруся»).
Висловлювання
про творчість Марії Матіос
- Письменниця Марія Матіос
романом «Солодка Даруся» сміливо і рішуче відкинула правила політичної
обережності й суспільних табу — і на свій страх і ризик здійснила
жорстоку мандрівку в наше криваве, й не менш жорстоке історичне пекло, в безодню,
куди лячно зазирати.(Павло Загребельний)
- … Ця річ уже сьогодні
належить до видатних непроминальних творів. (про «Солодку Дарусю») (Дмитро Павличко)
- … Це книга Метафора для
всеукраїнської новітньої історії (про «Солодку Дарусю») («Львівська
Газета»)
- Спроба батога для нації —
ось чим є книги Марії Матіос. Її книги … — це удар і виклик. («Голос України»)
Письменниця
Марія Матіос заявляє про політичне переслідування її з боку Генеральної
прокуратури.
З цього
приводу вона звернулася з відкритим листом до генпрокурора Віктора Пшонки.
Матіос пише,
що з кінця минулого року її "публічна діяльність, а саме – письменницька
творчість" потрапила у сферу зацікавлення Генпрокуратури та Міністерства
внутрішніх справ.
За словами
письменниці, 17 грудня працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ
Львова за дорученням ГПУ розшукували її у видавництві
"Піраміда", щоб вилучити з продажу примірники книги Матіос
"Вирвані сторінки з автобіографії", яка визнана "Книгою
року-2010".
При цьому,
зазначає авторка, міліціонери відмовилися показувати працівникам видавництва
документи, а після телефонної розмови лише з відстані продемонстрували
"якесь доручення та ксерокопії сторінок" книги Матіос.
"Історія
незалежної України не знає жодного факту намагання вилучити книжки
Шевченківського лауреата з продажу силами правоохоронних органів та ще в такий
"оригінальний" спосіб!", - вказує письменниця.
"Який
стосунок до мене та до моєї творчості мають правоохоронні структури, зокрема,
Міністерство внутрішніх справ, дільничні інспектори якого із посиланням на
розпорядження генерального прокурора опитують мешканців тих будинків у Києві,
де моя родина мешкала свого часу, змушуючи їх підписувати відповідні свідчення
щодо мене?", - запитує Матіос.
За її словами,
11 січня цього року працівник міліції Печерського району Києва робив обхід
будинку, в якому родина Матіос наймала квартиру "ще за царя Гороха",
і розшукував "громадянку М. Матіос", демонструючи її колишнім сусідам
розпорядження генпрокурора та ксерокопії сторінок книжки письменниці.
"Такі дії
працівників правоохоронних органів мають всі ознаки шантажу та безпідставного
психологічного тиску. І я їх розцінюю як неприпустимі з точки зору здорового
глузду та професіоналізму їхніх виконавців, а також як такі, що принижують мою
людську честь, гідність і моє письменницьке ім’я, створюють дискомфорт моїй
родині та близьким", - заявляє письменниця.
Матіос
наголошує, що таких дій не розуміють і її літературні агенти та перекладачі в
Америці, Німеччині, Франції, Ізраїлі та інших країнах, які про це "знають
із преси".
Письменниця
зазначає, що якщо ГПУ чи МВС хочуть обговорити з нею "літературні чи
будь-які інші теми", то "у час новітніх технологій та
високопрофесійних українських "шерифів" у Києві у кліп ока можна
знайти відому людину, без демонстрації м’язів і психологічного тиску", а
не влаштовувати на неї протягом місяця "лови".
Марія Матіос
відома як автор книг "Солодка Даруся", "Нація", "Життя
коротке" та інших.
У грудні 2010
року ветерани Великої Вітчизняної Війни звернулися до прокуратури з вимогою вилучити з продажу її книгу "Вирвані сторінки
з автобіографії" на підставі того, що письменниця порівнює
пам'ятник перемоги у столиці з фалосом.
Між тим,
днями письменник Сергій Пантюк повідомляв про обшук у помешканні
письменницького подружжя Марини Брацило та Юрія В. Ноги.
|