Звітуючи про досягнення свого уряду за перший рік його роботи, прем'єр-міністр Микола Азаров, серед іншого, заявив, що ціни на продукти харчування в Україні нижчі, ніж у найближчих сусідів. І тим більше, вони нижчі, ніж у дальших європейських країнах.

«Ціни на продукти харчування в Україні нижчі, ніж у країнах, що нас оточують. Таких як Росія наприклад, Білорусь. Я вже не говорю про Угорщину, Польщу і так далі. Підкреслюю – значно нижчі», - переконував він, зокрема, минулої неділі телеглядачів каналу ICTV. Сенс даної заяви глави уряду очевидний. Усім відомо, що зарплати і пенсії в Україні в 2-3 рази менші, ніж у сусідній Росії і Білорусі. У 4-6 разів середні доходи українців нижчі, ніж у таких державах Східної Європи як Польща, Угорщина, Чехія або Словаччина. А середні зарплати і пенсії в економічно розвинених країнах світу, таких як США, Канада, Англія, Німеччина, Франція, Швеція і т.д., перевищують відповідні соціальні стандарти в Україні на порядок – тобто, в 10 разів і вище.

Тому хоча б ціни на продукти харчування в Україні нижчі, ніж за кордоном. І, значить, не так вже все і погано – така, мабуть, логіка Азарова.

Проте прем'єр-міністр видає бажане за дійсне і в цьому питанні. Якщо внутрішня оптова ціна на пшеницю в Україні зараз менше світової ціни, то це мало що дає пересічному українцеві. Люди купують не зерно і не оптом, а батони і вермішель, м'ясні і молочні продукти, овочі і фрукти, картоплю і крупи,  і т.д. І купують українці ці продовольчі товари практично щодня і в невеликих кількостях у роздрібній торговій мережі, спостерігаючи, як стрімко вони дорожчають останнім часом.

Суперечить висновкам Азарова навіть офіційна статистика. Так, за даними Держкомстату України, за 2010 рік в країну було ввезено по імпорту: живої худоби і продуктів тваринного походження – на 1,2 млрд. дол.; продуктів рослинного походження – на 1,6 млрд. дол.; жирів і масла рослинного або тваринного походження – на 0,5 млрд. дол.; готових харчових продуктів – на 2,5 млрд. дол.

Всього за минулий рік з-за кордону до України надійшло продовольчих товарів на суму близько 5,8 млрд. дол. або приблизно на 46 млрд. грн. – по курсу 8 грн. за долар. Отже, імпорт продовольчих товарів у 2010 році дорівнював 1 тисячі гривень на кожного жителя України. Причому, це мається на увазі оптова ціна. Якщо ж узяти роздрібні ціни і додати сюди не враховану статистикою контрабанду, то згадана цифра може подвоїтися.

А хіба може бути так, щоб у країну завозилися і реалізовувалися імпортні продовольчі товари, якщо вони на батьківщині стоять дорожче, ніж тут? Звичайно ж, немає. Мало того, в 2010 році в порівнянні з попереднім роком імпорт до України зріс: продуктів рослинного походження – на 24,1%; жирів і масла – на 20,6%; готових харчових продуктів – на 23,1%.

Зрозуміло, що є деякі екзотичні фрукти, які в Україні не вирощуються зовсім, і тому вони імпортуються сюди. Проте якби Азаров зайшов до якогось столичного супермаркету, то він би побачив на табличках поряд з ціною на звичайні для України овочі й фрукти назви країн-постачальників, яким би дуже, напевно, здивувався.  Капуста продається у нас - македонська, бразильська, французька й іспанська. Баклажани і перець — голландські. Кабачки і помідори - турецькі. Картопля - єгипетська. Часник - китайський.

Адже для того, щоб привезти сюди, наприклад, капусту з Бразилії, картоплю з Єгипту, баклажани з Нідерландів або часник з Піднебесної доведеться чимало грошей витратити на їх транспортування? Та ще заплатити митний збір і ПДВ? І при цьому дані продукти виявляються конкурентоспроможними за ціною з аналогічними українськими товарами?..

Звичайно ж, прем'єр-міністр Азаров сказав неправду. Роздрібні ціни на багато продуктів харчування, вироблених в Україні, давно приблизно рівні або навіть вищі за ціни на такі самі товари за кордоном.

Наприклад, українські журналісти провели в лютому цього року спеціальне розслідування, для чого попросили жителів Західної Європи, США і Канади зайти у себе в країні до недорогого супермаркету і виписати ціни на 11 основних продуктів харчування. А потім порівняли їх із цінами в українських супермаркетах.

Ефект виявився приголомшливим. З'ясувалося, що їжа в Україні, одній з бідних країн світу, на сьогодні дорожча, ніж у ситій Португалії, в одній ціні з продуктами в США і Великої Британії і трохи дешевше, ніж у заможних Німеччині, Франції і Канаді. Наприклад, ціни на огірки в Лондоні, на вершкове масло в Парижі, на яловичину в Берліні і на рис у Лісабоні нижчі, ніж на відповідні продукти харчування в Києві.

Здавалося б, таке неможливо, якщо врахувати, що зарплати як у  безпосередніх виробників продуктів харчування, так і взагалі в середньому по Україні, набагато нижчі, ніж у США і країнах Західної Європи. Так у чому ж справа?

Відповідь на це запитання добре відома. Ціни на продовольчі та інші товари в Україні такі високі і продовжують зараз швидко рости через величезну корупцію, монополізацію ринків і відсутність чесної конкуренції в державі.

І поки що ніщо не вказує на те, що ситуація в Україні зміниться найближчим часом на краще в цьому плані. Навпаки, при потуранні або навіть сприянні нинішній владі вона зараз тільки погіршується!